«Я ВАС ВСІХ ДУЖЕ ЛЮБЛЮ…»
13 червня цього року саме ці слова сказав своїм рідним по телефону ЛЕОНІД ВАЛЕРІЙОВИЧ ПОЛІЩУК. А ще додав, що йде на бойове завдання… Саме того дня мужній ЗАХИСНИК загинув у бою біля населеного пункту Іванівське Донецької області.
У свої 27 років Леоніду судилося бачити й пережити чимало. Народився він у селі Дядьковичі, колишня назва – Малі Дядьковичі, що в 3-х кілометрах від центру Сатиївського старостинського округу Варковицької територіальної громади. Навчався у Сатиївському ліцеї, згодом – у Рівненському ВПУ 1, де здобув спеціальність «муляр-бруківник». А далі, як годиться кожному справжньому чоловікові – проходження строкової служби у Національній гвардії. Згодом воїн-контрактник захищав Україну у зоні АТО, де отримав звання старшого солдата.
У 2018 році, після повернення додому, одружився з односельчанкою Жанною, яка подарувала щасливому батьку двох синочків – Даниїла (2021 р.н.) і Назара (2022 р.н.). Раділи за молоду сім’ю батьки: мама Галина Василівна, тато Валерій Степанович та брат Дмитро. Та й працювати не лінувався Леонід: хлібопекарня «Паляниця», що у Варковичах, робота на будівництві у столиці – ось далеко не повний послужний список трудової діяльності майбутнього ВОЇНА.
Молода родина останнім часом мешкала в Здолбунові, де проживає мама Жанни та мріяла про власний будинок.
Воєнні дороги Леоніда Поліщука розпочалися відразу після Нового 2023 року. Вже 6 січня він відправився на фронтові дороги… Назавжди…
23 червня 2023 року Леоніда Валерійовича Поліщука в останню путь провели здолбунівчани. Міська територіальна громада на чолі з міським головою Владиславом Сухляком віддали гідну шану ВОЇНУ-ОБОРОНЦЮ Української держави. А вже в обідню пору жителі Варковицької територіальної громади зустрічали свого земляка. Поховали Леоніда Поліщука в рідних Дядьковичах.
Молодий мужній ЗАХИСНИК УКРАЇНИ, дорогий ВОЇНЕ ЛЕОНІДЕ, нехай Всемилостивий Господь візьме тебе у стрій Свого Небесного Легіону, де ти з бойовими побратимами молитимешся за довгоочікуваний мир в Україні, за кращу долю своєї рідні та двох синочків-соколів.
Низький уклін і щирі співчуття родині УКРАЇНСЬКОГО ЗАХИСНИКА ЛЕОНІДА ПОЛІЩУКА!
Пройдуть роки, виростуть сини й будуть знати, що їх тато Леонід Валерійович Поліщук – Герой, який віддав своє життя заради їхнього мирного життя.
І будуть клени рости,
І будуть листям шуміти,
Там душа рідного тата,
До нас прилетить гомоніти.
Воїн розпитає про всіх:
«Як мати і батько, як діти?
Як ти, дружино-пташинко, моя?
Коли країна розквітне?»
І будуть клени рости,
І будуть листям шуміти…
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!