Дубенська районна рада

У ВЕРЕСНЕВІЙ СКОРБОТІ.

 І знову  вересневе жалоба огорнула село Срібне, що у Крупецькій територіальній громаді. Нещодавно односельчани попрощалися із Захисником України Сергієм Петровичем Любенко, а вже нині із бойового походу не повернеться на поріг рідної оселі ШАНКОВСЬКИЙ РУСЛАН ФЕДОРОВИЧ. Загинув Герой на полі бою з російськими загарбниками 15 вересня цього року у районі населеного пункту Вербове Запорізької області.

Лише 49 осінь завітала б до Руслана Шанковського 21 вересня. На жаль, до цього дня воїн не дожив буквально декілька днів, бо політ його життєвих мрій і сподівань обірвала навала орків-чужинців.

Народився Руслан Шанковський у селі Гоноратка Радивилівського району (згідно теперішнього адміністративно-територіального поділу відноситься до Боратинського старостинського округу Крупецької територіальної громади).

Військову службу Руслан проходив у десантних військах. Як розповідає староста Боратинського старостинського округу Ігор Шанковський, дядько загиблого воїна, Руслан на момент початку повномасштабного вторгнення росії в Україну перебував у ворожій країні. Через Прибалтику добрався до рідної домівки та добровольцем пішов на фронт. Служив у званні солдата, був навідником аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 11 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону. Через три місяці до рідні прийшла страшна звістка про загибель Руслана.

Ми схиляємо голови за вибір Руслана Шанковського –  піти на війну, щоб захистити своє рідне.

Немає таких слів, які б змогли притлумити тугу батьків Ольги Іванівни і Федора Олексійовича, скорботу сестер Оксани і Тані, братів Олега та Іллі, вдовичну печаль Мрії Дмитрівни і горе дітей Яни і Анни. Але з нами залишається пам'ять про Захисника України – славного незабутнього земляка.

Нехай Всемилостивий Господь прийме світлу та щиру душу Новопреставленого ВОЇНА Руслана Шанковського і оселить там, де праведні спочивають! Царство Небесне і вічна та світла пам'ять ГЕРОЮ!

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! ГЕРОЯМ СЛАВА!