Дубенська районна рада

ПОКЛАВ ЖИТТЯ НА ЩИТ ПЕРЕМОГИ.

Ще один Герой знайшов вічний спокій у селі Владиславівка Млинівської територіальної громади. Стрілець-снайпер 1 відділення 3 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти, солдат АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ МІСЮКЕВИЧ загинув 2 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганському напрямку, мужньо захищаючи Українську державу.

Багато років грудень для родини Місюкевичів був святковим місяцем. 14 грудня 1995 року, відразу після свята Апостола Андрія Першозваного, мама Тетяна народила другого синочка, якого назвали в честь святого. Так було завжди. Аж до чорного 2-го грудня 2023 року, який усе перекреслив. Вже 8-го Тетяна з чоловіком Олександром та старшим сином Сергієм поховали свого сина та брата.

Земляки розповідають, яким хорошим хлопцем був Андрій Місюкевич. Дитинство минуло у маленькому селі Ульянівка, що в 4-х кілометрах від центру сільської ради. Змалечку допомагав бабусі, батькам по господарству. Згодом сім’я побудувала новий ошатний будинок у Владиславівці. Навчався Андрій у місцевій школі, займався спортом (дуже любив грати у футбол), був активним у сільському молодіжному середовищі. Колеги по роботі з Рівненського ТОВ «Рівнеелектробуд» зауважують, що Андрій був кваліфікованим спеціалістом на їхньому підприємстві, завжди відповідально ставився до виконання усіх своїх обов’язків.

Після повномасштабного вторгнення московитів в Україну, Андрій Місюкевич був призваний на військову службу.

Село зустріло свого Героя живим коридором, застеливши останній шлях воїна квітами на снігу. Згорьовані батьки ховали свою дитину, брат – свою надійну підтримку, друзі, односельчани  - прощалися із мужнім Захисником України. Відтепер він житиме лише у серцях усіх тих, хто знав його.

Чин похорону Новопреставленого Воїна Андрія Місюкевича було звершено у Владиславівському Свято-Покровському храмі священниками Млинівського благочиння ПЦУ, який очолив благочинний парафій Млинівщини  протоієрей Володимир Левандовський.

Андрія Місюкевича на місцеве кладовище востаннє пронесли дорогою, якою він бігав у дитинстві з Ульянівки до Владиславівки: до школи, сільського клубу, їхав на спортивні змагання, а згодом до роботи у місто Рівне. Ось тут на пагорбі, де тепер його останній земний притулок, добре видно навколишні села, для яких жив і заради яких загинув захищаючи ріднокрай.

Спочивай з миром, Герою! Нехай зі страшної війни вертається живим і здоровим твій старший брат Сергій, який продовжує захищати Батьківщину. Щирі співчуття рідним! Світла і блаженна пам'ять Воїну-захиснику Андрію Місюкевичу!

Герої не вмирають! Вони назавжди в наших серцях!