ДЯКУЄМО НАШИМ ЗАХИСНИКАМ - ПАВЛУ КАРНАХУ, ОЛЕКСАНДРУ КОНОНЧУКУ, ІВАНУ БАРАНОВИЧУ, ЩО ЗАХИЩАЛИ УКРАЇНУ І КОЖНОГО З НАС!
20 травня 2024 року стали скорботними для жителів міста Дубно, сіл Брищі та Пугачівка Млинівської територіальної громади. В останню земну дорогу провели земляки мужніх ВОЇНІВ, які віддали найцінніше – своє життя, за мир і спокій в Україні :
- КАРНАХА ПАВЛА МИКОЛАЙОВИЧА – жителя міста Дубно;
- КОНОНЧУКА ОЛЕКСАНДРА ПЕТРОВИЧА – жителя села Брищі Малодорогостаївського старостинського округу Млинівської територіальної громади;
- БАРАНОВИЧА ІВАНА ІВАНОВИЧА – жителя села Пугачівка Млинівської територіальної громади.
Дубенчанин КАРНАХ ПАВЛО МИКОЛАЙОВИЧ народився 07 січня 1987 року. Він надзвичайно любив своє рідне місто, родину, старовинну духовну святиню - храм Різдва Пресвятої Богородиці ( Страклів), в якій черпав снагу для подальшого життя і праці. Павло Карнах навчався у Мирогощанському аграрному фаховому коледжі на відділенні « Електрифікація», згодом працював у ПрАТ «Дубномолоко». Люблячий син, чоловік, щасливий батько, турботливий господар, а ще – благочестивий вірянин – таким знали його духовенство , сусіди, колеги по роботі, знайомі.
У серпні 2022 року Павла Карнаха було мобілізовано до лав ЗСУ. Військову службу проходив у механізованому батальйоні стрільцем-санітаром. Життя ОБОРОНЦЯ Української держави обірвалося 15 травня цього року внаслідок отриманих поранень під час штурмових дій противника на Харківщині. Прощання із ГЕРОЄМ відбулося 20 травня на майдані Незалежності Дубно. Заупокійну літію за Новопреставленим ВОЇНОМ, а згодом відспівування ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ звершили священники Дубенського благочиння ПЦУ, які очолив благочинний парафій Дубенщини протоієрей Василь Лозинський. Після прощальної церемонії чин похорону відбувся у Соборі Різдва Пресвятої Богородиці, парафіянином якої був дубенчанин. У скорботному слові до вірян настоятель парафії протоієрей Іван Дуда подякував батькам Марії та Миколі, дружині Тетяні, донькам Яні та Юлі, сестрі Ірі, всій родині за достойного сина, чоловіка, батька, брата та, насамперед, доброго прихожанина. «Ми сьогодні плачемо, щиро молимося, співчуваємо, бо розділене горе – пів-горя», - продовжив священник. Нехай віра у Воскресіння, у Бога додасть вам сили, дорога родино, пережити цей важкий життєвий хрест та тимчасову розлуку з рідною для вас людиною.
Поховали ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ ПАВЛА КАРНАХА на кладовищі по вулиці Кременецькій.
КОНОНЧУК ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ народився 08 червня 1976 року у селі Брищі Млинівського району. До війни Олександр Петрович працював у місцевому ТОВ «Брищанський цегельний завод». Батьки майбутнього ВОЇНА Віра Степанівна та Петро Петрович виховали трьох синів – Олександра, Валентина і Миколу. Двоє із них – Олександр та Валентин стали на захист України від ворожої російської навали. На жаль, життя ВОЇНА ОЛЕКСАНДРА КОНОНЧУКА обірвалося 17 травня 2024 року. Після поранення він переніс декілька операцій та помер у лікарні м. Київ. А вдома на нього дуже чекали, крім мами й тата, дружина – Віра Степанівна, доньки – Іванка та Віта із своїми сім’ями.
Чин похорону Новопреставленого ВОЇНА було звершено у Малодорогостаївському Свято-Покровському храмі духовенством Млинівського благочиння ПЦУ, який очолив настоятель місцевої парафії протоієрей Віктор Пелих. Поховали ГЕРОЯ на цвинтарі у селі Малі Дорогостаї.
20 травня 2024 року було скорботним для жителів села Пугачівка, що у Млинівській територіальній громаді.
Вчитель Пугачівського ліцею Наталія Муковоз на сторінці у Фейсбуку «Пугачівський ліцей» написала:
«І знову втрата...
Сьогодні жителі нашого села провели в останню дорогу односельчанина, надійного товариша та побратима, люблячого батька та чоловіка, військовослужбовця - Барановича Івана Івановича, який із перших днів війни став в оборону рідної країни разом із старшим сином.На превеликий жаль, доля розпорядилася так, що Іван Іванович боровся не лише із загарбниками , але і підступною, невиліковною хворобою, яка і обірвала його життя .»
Своїми спогадами про колегу по роботі поділився майстер Острожецького лісництва Віктор Миколайович Перескоцький: « Я знав Івана Івановича багато років як справжнього лісника, який дуже любив ліс, природу. Майже весь його трудовий стаж пов'язаний із лісовим господарством Млинівщини. Чи працював він єгерем, чи з бензопилкою та завжди сумлінно, добросовісно виконував свої службові обов’язки. Це була людина слова і діла. За порядність і чуйність його дуже цінували і поважали лісники. А ще це був люблячий батько для шістьох своїх дітей.»
Із перших днів повномасштабного вторгнення росії, Іван Баранович разом із сином Ігорем записуються добровольцями до 57-го батальйону Сил територіальної Оборони України. Однак, підступна хвороба не дала змоги військовослужбовцю продовжити захист України на східних рубежах. Односельчани, родина, близькі та знайомі, колеги по роботі, бойові побратими навіки попрощалися із своїм дорогим земляком, ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ ІВАНОМ БАРАНОВИЧЕМ – для якого Україна була понад усе!
Не існує таких слів у світі, які здатні втішити згорьовані серця рідних і близьких наших ВОЇНІВ. І лише одне може пом’якшити гіркоту втрати – наша пам'ять про ГЕРОЇВ, яка повинна бути передана наступним поколінням. Кожен українець має усвідомлювати – жертва ГЕРОЇВ покладена на вівтар незалежності України! Ніхто й ніколи не має права про це забути.
Царство Небесне та вічна, світла і блаженна пам'ять Вам, дорогі ЗАХИСНИКИ – ПАВЛЕ КАРНАХ, ОЛЕКСАНДРЕ КОНОНЧУК, ІВАНЕ БАРАНОВИЧ!
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
© 2012-2022.Дубенська районна рада. Всі права захищені.
