Дубенська районна рада

МИ МАЄМО КОЖЕН У СЕРЦІ ОДВІЧНО НЕСТИ СВЯТІ ІМЕНА – ТИХ, ЩО ГИНУЛИ ЗА УКРАЇНУ.

КУНИНЕЦЬ Віктор Юрійович народився 24 листопада 2001 року в місті Дубно. Навчався у Дубенській школі №6, яку закінчив у 2017 році. Разом із однокласниками неодноразово брав участь у Всеукраїнській дитячо-юнацькій військово-патріотичній грі «Сокіл» («Джура»).

У 2017 році вступив до Мирогощанського аграрного коледжу на факультеті «Монтаж, обслуговування та ремонт електротехнічних установок в агропромисловому комплексі». По тому здобув професію «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування».

У жовтні 2021 року добровільно пішов на військову службу до ЗСУ. Службу проходив у військовій частині на Хмельниччині, водій пожежного автомобіля. У липні 2023 року перейшов на контрактну службу, виконував бойові завдання по збиттю ворожих безпілотних апаратів. Навесні 2024 року був направлений у військово-тренувальний центр, де був зарахований до 71 єгерської бригади десантно-штурмових військ.

Герой загинув 11 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування агресії росії проти України в районі ведення бойових дій на Харківщині.

20 вересня 2024 року з Героєм попрощались на майдані Незалежності міста Дубно, де священниками Дубенського благочиння ПЦУ на чолі із настоятелем Мирогощанської Свято-Михайлівської парафії протоієреєм Володимиром Ніколюком було відправлено заупокійну літію. Чин похорону було звершено у Свято-Миколаївському чоловічому монастирі.

Поховали Героя на Алеї Слави у місті Дубно.

У Віктора залишилися дві бабусі і дідусь…

СИДОРУК Дмитро Вікторович, житель села Ставрів Підлозцівської територіальної громади народився15 серпня 1992 року.

Військовослужбовець Збройних Сил України, став на захист країни із лютого 2024 року. Дмитро Сидорук помер 19 вересня 2024 року в лікарні міста Харків. Йому назавжди 32. У воїна залишилась мама Наталія Володимирівна та сестри Тетяна й Вікторія.

22 вересня 2024 року з військовим попрощались у рідному Ставрові, де на місцевому кладовищі він знайшов свій вічний спокій.

Чин похорону Новопреставленого Воїна було звершено священниками Демидівського благочиння ПЦУ у Свято-Михайлівському храмі села Ставрів, який очолив благочинний Демидівського благочиння протоієрей Євгеній Іваник.

https://www.facebook.com/100007067100248/videos/1675978416517146/

На Донецькому напрямку16 вересня 2024 року захищаючи цілісність і незалежність Української держави загинув молодший сержантЗСУ,  житель села Савчуки Козинської територіальної громади БРАТАЩУК Іван Петрович.

Народився майбутній воїн30.01.1990 року у селі Гранівка, проживав із сімє’ю в Козині. Був надзвичайно працьовитим, вмілим господарем. Нещадовно родина придбала будинок у селі Савчуки.

Оборонець Батьківщини мужньо, сумлінно і самовіддано виконував військовий обов’язок. У 2022 році Івана БРАТАЩУКА було відзначено нагрудним знаком «Знак пошани». У травні 2023 року Захисник був нагороджений Почесним нагрудним знаком головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», а вже у вересні 2023 року військовослужбовець отримав пам’ятну монету «Захисник Харківщини та міста Ізюм».

У загиблого Захисника залишилися дружина Оксана Анатоліївна та сини Андрій і Максим.

22 вересня 2024 року з Іваном БРАТАЩУКОМ попрощались у рідному селі. Чин похорону було звершеноу Свято-Покровському храмі села Козин священниками Радивилівського благочиння ПЦУ, який очолив благочинний парафій Радивилівщини протоієрей Ігор Данилюк. Поховали воїна на місцевому кладовищі.

Найвищу ціну за волю України та спокійне мирне життя для кожного з нас заплатив - стрілець-зенітник зенітно-ракетного дивізіону, молодший сержант ЛЕБЕДЬ ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ. Народився 02 квітня 1986 року у м. Дубно. Він був найпершим, найулюбленішим онуком, сином у родині.

В Дубенській ЗОШ №3 здобув середню освіту. 

Юність Володимира пройшла у с. Перемилівка, куди він часто приїжджав до родичів. Юнаку дуже подобалось життя у мальовничому селі, його родючі ґрунти, цілющі джерела, зелені насадження. Чимало сільськогосподарських робіт виконував хлопець допомагаючи рідним, бо був господарем за натурою. Понад 10 років працював на одному із заводів м. Києва, який спеціалізувався на виготовленні будівельних матеріалів. Був дуже сміливою людиною, нічого в житті не боявся. 11 березня 2022 року мобілізований до лав ЗСУ. Коли пішов на війну, вірив, що повернеться. Прагнув, щоб його родина жила в чудовій, рівноправній країні. Після закінчення війни мріяв створити власну сім’ю, купити невеликий будинок у селі. Але не так сталось, як планувалось. У квітні цього року зник безвісти під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку Донецької області. Чимало горя й суму довелося зазнати рідним, які шукали безвісти пропалого захисника, хапаючись за будь-яку вісточку про нього. Увесь час вони вірили, що він живий, але ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна. Загинув ЛЕБЕДЬ ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ 7 квітня 2024 року.
Захисникові було лише 38 років… Йому б жити й жити, але війна обірвала життя, забрала майбутнє. У Володимира залишились батьки, молодший брат Віталій, сестра Наталія. Почесна зустріч Героя та похорон відбулися 22 вересня 2024 року у с. Перемилівка. Військові почесті воїну віддали на сільському кладовищі.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким.. Низький уклін та вдячність Воїну за оборону Батьківщини! Вічна слава, пам’ять і шана Герою!

 За матеріалами Перемилівська філія Млинівського ліцею

https://www.facebook.com/groups/461553964246805?locale=ta_IN

Схиляємо голови перед пам’яттю українських лицарів!   Царство їм Небесне! Світла, вічна і блаженна пам'ять!

Щирі співчуття всім рідним та близьким ВОЇНІВ!

 СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ЗСУ! СЛАВА ПОЛЕГЛИМ ГЕРОЯМ!