Дубенська районна рада

ВІЙНА ВБИВАЄ КРАЩИХ З ПОМІЖ НАС: У СМИЗІ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ МУЖНІМ ВОЇНОМ-ЗАХИСНИКОМ МИКОЛОЮ ПЕТРОНЮКОМ.

Пам'яті Миколи Петронюка...

 Світило сонце й плакало дощем,

А під ногами завмерали первоцвіти,

Стискали груди невимовний біль і щем,

Усі в руках несли смачні бісквіти.

Із сліз сьогоднішніх, напевно, вийшло б море,

Що розіллялося і вийшло з берегів,

Якби ж воно могло ще змити горе

І заспокоїти серця зболілих матерів.

Твоя усмішка лагідна й привітна,

І очі сповнені теплом й добром:

Тепер це матиме плита гранітна,

заплетена барвінковим вінком.

Забрав тебе до себе Бог, до раю,

Бо пекло ти вже бачив на землі,

За волю рідного поліг ти краю

і плине вулицями сум в нашім селі.

То ж будьте прокляті всі москалі!!!

         О. Федорчук             05.04.2025

 І знову у краян  виникає питання, яке приречене залишитися риторичним: чому війна забирає найкращих? Таким був і назавжди залишиться у серцях жителів Смизької територіальної громади  ПЕТРОНЮК МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ  - житель села Студянка Смизької громади, який загинув  1 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Майське Донецької області.

За словами земляків, у житті МИКОЛА ПЕТРОНЮК був надзвичайно доброю, порядною людиною,  бойових побратимів – надзвичайно відважним, рішучим, хоробрим ВОЇНОМ, взірцем патріотизму та героїзму, вірності українському народу.  Тож, ніхто краще не скаже про ОБОРОНЦЯ Батьківщини як його рідні, близькі люди, друзі, соратники по боротьбі із російськими агресорами.

Розповідає про МИКОЛУ ПЕТРОНЮКА  його швагро, львів’янин Михайло Гордич:

«1 квітня 2025 року у віці 32 роки поблизу населеного пункту Майське, Донецької області під час виконання бойового завдання загинув мій кум та швагро Петронюк Микола Олександрович.

Військовий шлях Миколи розпочався в 2015-2016 роках, він був частиною мінометного розрахунку 128 ОГШБр. Відслуживши в АТО, Микола демобілізувався та ненадовго відійшов від військової служби.

В перші дні повномасштабного вторгнення Микола приєднався до сил оборони України в складі 24 ОМБр, де до останнього дня служив у званні молодшого сержанта, командиром мінометного розрахунку.

Микола був хоробрим та сумлінним воїном, в нього не було посередностей та напівмір. Все, що він робив, мало бути зроблено настільки добре, наскільки можливо. Все завжди було готово до різних сценаріїв, сплановано і продумано до деталей: зброя, техніка, розрахунки, команда. 

Не було речей, з якими Микола не зміг би розібратися, якщо він не знав сьогодні, він обов'язково до завтра розбереться. Микола не закінчував військових ВИШів, але, провівши стільки часу обороняючи Україну, став професійним, першокласним мінометником. 

Неодноразово був нагороджений відзнаками командування бригади та батальйону, а також нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Хрест Хоробрих». Лише за час повномасштабної війни пройшов бої за місто Попасна Луганської області, приймав участь у звільненні Херсонської області, обороні міст Соледар, Бахмут, Торецьк, Нью-Йорк. Останній рік виконував завдання по обороні міста Часів Яр Донецької області.

Микола — неймовірно люблячий батько та чоловік. І хоч величезну частину його подружнього та батьківського життя, на жаль, забрала війна, він знаходив і використовував кожну мить, аби зробити свою сім’ю щасливою. Свято в сім'ї було тоді, коли таткові вдавалося вирватися в коротку відпустку. Діти з рук не злазили, і він ставав центром всесвіту цілої родини. Все найкраще відбувалося в цей час.

Він поспішав жити, хотів усе встигнути. І я інколи навіть дивувався, відверто кажучи. У відпустці все заплановано по годинах: куди поїхати з сім'єю, які питання треба вирішити по службі, що зробити і підготувати вдома, щоб сім'я до наступної відпустки жила в комфорті, як всіх побачити і провести час, як підготувати господарство, як закрити всі питання... Все мало бути реалізовано.

У цивільному житті Микола був відмінним столяром і людиною, для якої не існувало речей, які він не міг би зробити руками. Про таких кажуть: "майстер на всі руки" Все, що зроблено в будинку і навколо господарства, доклався він. Від даху до меблів, дверей та сходів. Все мав робити він, все мало бути найкращим.

Країна втратила свідомого та добропорядного громадянина, патріота. 

Збройні сили — відмінного фахівця мінометника та наставника. 

Сім'я, дружина та діти — опору, найкращого батька та чоловіка. 

Ми всі — воїна, який гідно та надійно ніс службу з захисту України!»

Поділився спогадами про ГЕРОЯ командир 1 мінометної батареї 3 механізованого батальйону  24 ОМБр  імені короля Данила  старший лейтенант Максим Щолоков:

«Молодший сержант Петронюк Микола Олександрович, з позивним «Фін», з перших днів повномасштабної війни рф проти України, став на захист своєї Батьківщини, сім’ї, рідних та близьких у складі 1 мінометної батареї 3 механізованого батальйону 24 ОМБр імені короля Данила.

Будучи командиром мінометного розрахунку нещадно нищив ворога. Був справжнім командиром для свого розрахунку та підрозділу. Мав заслужену повагу серед побратимів, командування батареї, був прикладом іншим для наслідування. Незважаючи на любу небезпеку, ворожі обстріли був хоробрим, сильним та стійким. Ніколи не відмовлявся від покладених задач і завжди був готовий прийти на допомогу. Неодноразово був нагороджений відзнаками командування бригади та батальйону, а також нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Хрест Хоробрих».

Пройшов бої за місто Попасна Луганської області, приймав участь у звільненні Херсонської області, обороні міст Соледар, Бахмут, Торецьк, Нью-Йорк. Останній рік виконував завдання по обороні міста Часів Яр Донецької області. Під час виконання бойового завдання разом з двома побратимами загинув від удару FPV – дрона.

Микола був світлою та доброю людиною, вірним побратимом, гарним батьком та люблячим чоловіком. З його загибеллю наш підрозділ, бригада та вся країна понесла неоцінену втрату.

Герої не вмирають!!!»

Зі всіма християнськими та військовими почестями провели в останню дорогу ЗАХИСНИКА України. Поховали Новопреставленого ВОЇНА на кладовищі у селі Студянка.

 Висловлюємо щирі співчуття родині МИКОЛИ ПЕТРОНЮКА, друзям, бойовим побратимам. Молитвою, добрим словом завжди будемо згадувати ГЕРОЯ, який віддав життя за долю України і наше майбутнє. Господь відкрив перед ним двері Раю, бо пішов на небо нескореним.

 СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ЗСУ! СЛАВА ГЕРОЯМ!